АЛЬБОМ

Колись на Підгорі життя кипіло на повну силу, тут був справжній промисловий край. Саме тут знаходились перші шахти з видобутку марганцевої руди. 

Зі слів місцевого мешканця Олександра Петровича Дубовика слідує, що в с. Підгора було декілька десятків старих шахт, проходила вузькоколійка, задіяна старовинна залізнична колія (1904р.). У селі було приблизно сто тридцять дворів, звісно мешканці знали один одного, жили дружньо, разом відзначали свята та допомагали один одному у разі необхідності в скрутні часи. 

Родина Баранник біля копни сіна 1955р. Марія Харитонівна із шкільною книжкою в руках, поруч батьки - Тетяна Юхимівна та батько Харитон Іванович.

Теперішнім часом, нажаль, у селищі залишається все меньше населення: деяка молодь прагне виїхати до міста в пошуках кращої долі, а старше покоління назавжди покидає цей світ... І тільки на старовинних світлинах Підгора залишається такою, якою ми її пам'ятаємо за кращих часів... Шановні відвідувачі блогу "ПІДГОРА", якщо у вас збереглися ретрофотографії з селища Підгора, будь ласка, надішліть їх нам на пошту за адресою Email: mariankorbut@gmail.com

Із архіву Марії Харитонівни.

На каюку (світлина з інтернету).
Якщо вам відомо хто автор, напишіть, будь ласка.

Овочеві бригади.
Із архіву Ірини Іванівни.

Біля старенької хати.

Світлина з інтернету.
Будемо вдячні, якщо підкажете прізвище автора.

Знімок у фотостудії.

Мешканці Підгори.
Із архіву Марії Харитонівни Баранник.

Мати Марії Харитонівни - Тетяна Юхимівна, баба Ніна та її зять.

У дворі. Щасливе дитинство.

Верба на Підгорі.