Колись на Підгорі життя кипіло на повну силу, тут був справжній промисловий край. Саме тут знаходились перші шахти з видобутку марганцевої руди.
Зі слів місцевого мешканця Олександра Петровича Дубовика слідує, що в с. Підгора було декілька десятків старих шахт, проходила вузькоколійка, задіяна старовинна залізнична колія (1904р.). У селі було приблизно сто тридцять дворів, звісно мешканці знали один одного, жили дружньо, разом відзначали свята та допомагали один одному у разі необхідності в скрутні часи.
 |
Родина Баранник біля копни сіна 1955р. Марія Харитонівна із шкільною книжкою в руках, поруч батьки - Тетяна Юхимівна та батько Харитон Іванович |
Теперішнім часом, нажаль, у селищі залишається все меньше населення: деяка молодь прагне виїхати до міста в пошуках кращої долі, а старше покоління назавжди покидає цей світ... І тільки на старовинних світлинах Підгора залишається такою, якою ми її пам'ятаємо за кращих часів... Шановні відвідувачі блогу "ПІДГОРА", якщо у вас збереглися ретрофотографії з селища Підгора, будь ласка, надішліть їх нам на пошту за адресою Email: mariankorbut@gmail.com
 |
Із архіву Марії Харитонівни |
 |
На каюку (світлина з інтернету). Якщо вам відомо хто автор, напишіть, будь ласка |
 |
Овочеві бригади. Із архіву Ірини Іванівни |
 |
Біля старенької хати |
 |
Світлина з інтернету. Будемо вдячні, якщо підкажете прізвище автора |
 |
Знімок у фотостудії |
 |
Мешканці Підгори. Із архіву Марії Харитонівни Баранник |
 |
Мати Марії Харитонівни - Тетяна Юхимівна, баба Ніна та її зять |
 |
У дворі. Щасливе дитинство |
 |
Верба на Підгорі |
Комментарии
Отправить комментарий