ДУБ ВОЛОДИМИРА

Історію пов'язану із дубом, який вікує в селищі Підгора, мабуть можливо використати для створення сценарію, бо ця без перебільшення неймовірна подія реально відбулася у місті Марганець в районі селища Підгори. 

Дуб Володимира (Модеста)

Цілком імовірно, що такий фільм глядачі все ж таки побачать на широких екранах. У цьому світі все пов'язане між собою, хотілось би нам цього чи ні. Учасники краєзнавчого товариства "Марганець Туристичний" займаються вивченням історії рідного краю, організовують експедиції та екскурсії. Головним направленням для нас завжди було і є збереження природних та архітектурних об'єктів. Це ті речі, завдяки яким стає можливим розвиток внутрішнього туризму в нашому регіоні. 

Картина Анастасії Цибульської

Промислова діяльність в цих краях почалась з початку XIX ст. Почали з'являтися рудники, шахти, а згодом у сусідніх районах і кар'єри. Коли навколо йде бурхливий розвиток промисловості, зрозуміло, що природні об'єкти відходять на другий план. Хоча на той час красивих краєвидів та історичних місць навколо було доволі багато, вибір був не в їх користь, тому що поклади марганцевої руди знаходились саме тут. Завдяки наявності марганцевої руди з'являються нові робочі місця: працюють місцеві мешканці та приїжджають нові люди у пошуках роботи. Будуються нові житлові райони, школи, лікарні, в 1938 році офіційно утворюється місто Марганець. 

В колишньому плодовому садочку

Розглядаючи історичний ракурс подій, необхідно відмітити, що не зважаючи на масштабну індустріалізацію міста та його околиць, подекуди залишаються цікаві урочища, корінні русла річок та балок, яких ковші екскаваторів все ж таки не торкнулися. Одним з таких місць виявився острів Городище, де в 2017 році учасники нашого товариства виявили дуб, за словами місцевих мешканців його вік складає не менше сто двадцяти років. Біля дубу були пеньки в обхваті такі ж, як винайдений дуб. А трохи пізніше від місцевої мешканки ми дізналися, що на острові Городище існувала дубова алея. Учасники товариства "Марганець Туристичний" вирішили встановити інформаційну табличку біля цього дерева, але нажаль не встигли, через деякий час (приблизно через рік) від дубу залишився тільки пеньок. Було сумно, що не вдалося зберегти цей останній дуб на острові Городище. 

Ми розуміли, що навіть табличка наврядчи його збереже (дуб ріс у низині острову зі сторони Чернігівського лиману, де зовсім малолюдно) але всеодно сумно, що не вдалося зберегти цього красеня - останній дуб на острові Городище... 

Через декілька років під час однієї з краєзнавчих експедицій, яка відбулась 08.02.2021р. в районі с. Підгора (серед учасників того разу були: Олег Прудіус, Сергій Клачук та Мар'ян Корбут), ми досліджували балку Бурякову, після чого разом з учасниками товариства "Марганець Туристичний" вирішили трохи пройтись вулицями вже відносно старенького селища. Ми побачили охайні двори та доглянуті городи, в деяких хатах жили люди, а з невеличких димарів до неба тягнувся темно-сірий димок. Як зараз пам'ятаю: гарним зимовим днем сніг виблискує та хрумтить під ногами, на вулиці спокійно і тихо. Навкруги стійкий мороз, а ти тільки уявляєш, як у затишному невеличкому будиночку в когось із селян у грубці від жару потріскує сухе поліно. 

Біля дубу

Серед будинків було багато й покинутих, від деяких хат залишилися тільки фундамент, чагарник та розкидані шматочки черепиці і цегли. Коли ми трохи звернули з вулиці, серед густих заростей слив вдалині помітили розлоге гілля. 

Розлоге гілля

Мені здалось і навіть захотілось повірити в те, що це дуб! Коли ми підійшли ближче, то були вражені дубом величезного розміру, не притаманним для нашої місцевості. Ми стояли під його широчезними гілками і, затамувавши подих, дивились на дерево. Навколо росли різноманітні плодові дерева, тут була своєрідна, можно сказати, казкова атмосфера, яка нібито перенесла нас у колишні часи... 

Сергій Клачук

Насолодившись чудовим перебуванням біля старовинного дубу, ми повернулись у сьогоденні і від несподіваної радісної знахідки стало трішки сумно від розуміння того, що дуб-велетень може стати слідуючим деревом, яке безжалісно попаде під розпил. Скажу наперед: до цього часу він все ж таки вистояв! Згадуючи той сумнозвісний дуб на острові, ми зрозуміли, що необхідно своєчасно встигнути і зберегти цього красеня для наступних поколінь. 

Екскурсанти

Відразу після виявлення дубу, в нашій групі було опубліковано пост про те, що ми маємо намір зберегти це дерево. В коментарях один з мешканців м. Марганець Олесандр Жигулін (рідня якого мешкає в районі с. Підгори) написав, що саме на цій ділянці вже здійснено продаж всіх дерев під спил. 21 лютого 2021 року учасники нашого товариства "МТ" знову відправились у похід, щоб дізнатись хто є власником цієї ділянки. Ми розуміли, що шансів для збереження дерева мало, але була надія! Один із учасників тоді сказав: "Ми маємо зберегти дерево! Навіть, якщо прийдеться викупити земельну ділянку". 

Листя зелене-веселе

Того ж дня ми підійшли до дубу, але там знову нікого не було. Біля сусіднього будиночку на краю селища ми погукали володаря, до нас вийшов чоловік на ім'я Ігор. Він сказав, що теж хотів би, щоб цей дуб залишився, але нажаль всі дерева продали для розпилу. На питання, як можна знайти власника ділянки та покупця дерев, мешканець Підгори відповів, що у нього немає їх номеру телефона. Проте повідомив, що ці люди мешкають у сусідньому с. Городище і можливо нам вдасться знайти нового власника дерев за його слідами на снігу.

Кора

Трохи пройшовши слідами, ми їх загубили, але на цьому шляху зустріли нашу знайому завідувачку бібліотекою в с. Городище - Світлану Володимирівну Патяку. Ми їй розповіли цю історію, адже Світлана Володимирівна багато років поспіль теж цікавиться історією рідного краю. 

Обрізка сухих гілок

Під час розмови за гарячим чаєм з'ясувалось, що у Світлани Володимирівни є номер телефону чоловіка, який викупив дерева на дрова. Ми йому зателефонували та дізналися, що він дійсно викупив дерева на дрова, щоб за їх допомогою обігріти свою домівку. На нашу пропозицію щодо окремої сплати за дуб чоловік погодився та оголосив вартість у шість тисяч гривень. Відразу виникло питання: "Де брати гроші?" Окрім того, треба ще було знайти власницю ділянки (яку на той час ми навіть не знали) та узгодити із нею питання збереження дубу. 

Учасники "МТ" 

Актив нашого товариства "МТ" звернувся до місцевої влади із повідомленням про важливість збереження цього унікального дерева для нашого міста. Органи місцевого самоврядування запропонували відкрити збір коштів, що ми і зробили за допомогою медіа-центру. 

Мох та сніг

Наступної неділі ми зустрілись із новим власником дерев, неочікувано він заявив, що все обміркував і вирішив, що не візьме з нас ані жодної копійки, оскільки зрозумів: це добра справа залишити дерево існувати для наступних поколінь. 

Встановлено інформаційну табличку

А потім ми ще зустрілися із власницею ділянки і вона розповіла, що більше п'ятидесяти років вони з чоловіком опікувалися цим дубом: берегли його, слідкували за ним та час від часу обрізали старе гілля. Незважаючи на неодноразові пропозиції продати цей дуб, вони відмовлялися. Але враховуючи те, що наразі жінка живе одна без чоловіка, потрапила у скрутне становище, їй врешті решт довелося продати цей дуб та інші дерева на дрова. Жінка зраділа, коли почула, що дуб надалі буде жити та сказала, що частіше буде навідуватись до цієї ділянки і висловила прохання назвати його на честь її покійного чоловіка дубом Володимира. Після перемовин ми разом із Сергієм Ігнатенко підійшли до дубу і обійняли його зі словами: "Ми зберегли тебе!" 

Навесні

А зворотнім шляхом зайшли до Свято-Троїцького храму і попрохали отця В'ячеслава помолитися за збереження і подальше процвітання дубу. Дуб Володимира після його збереження набув популярності, про нього почали писати у місцевих газетах, розповідати на радіо та показали у новинах. 

Осінь

Згодом одна з місцевих мешканок с. Підгори розповіла, що цей дуб близько років сто тому висадив дід Модест, якому раніше належала ця земельна ділянка. Крім того, місцеві мешканці висловлюють думки щодо зацікавленості у збереженні цього дубу, адже він пам'ятає історію Підгори!

Дякуємо всім, хто долучився до питання збереження вікового дуба. Окрема подяка: Віталію Діджавадзе, Олегу Прудіусу, Сергію Ігнатенко, Сергію Клачуку, Ользі Забенько, Марії Харитонівні, власниці земельної ділянки та чоловіку, який висловив побажання залишитись інкогніто.